Загадкова кам’яниця у стилі модерн з елементами готики була збудована у 1909 році на замовлення генерал-майора Фердинанда Августовича Ягимовського, ставши справжньою архітектурною родзинкою старого Києва.
На початку січня виповнюється 162 роки від дня народження видатного українського архітектора, киянина Володимира Безсмертного (1862-1940), який свого часу відіграв значну роль у забудові Києва початку XX століття.
Відомий зодчий походив з родини титулярного радника Адріана Безсмертного та його дружини Адольфіни, що походила зі Швейцарії. Також слід в історії нашого міста залишив також дід архітектора Василь Безсмертний, який свого часу очолював ремісничі цехи міської управи та був відомим майстром золотих та срібних справ.
Архітектор Володимир Безсмертний. Фото з відкритих джерел
Освіту майбутній архітектор здобув у Віленському реальному училищі, а 1885 року закінчив Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів. Після нетривалої служби в армії, Володимир розпочинає свою будівельну діяльність.
На початку своєї кар’єри молодий зодчий працює у Житомирі, але згодом повертається до рідного Києва, де понад 40 років проживає у будинку №28 на вулиці Ярославів Вал (Великій Підвальній).
З 1893-1919 роки Володимир Безсмертний обіймав посаду завідувача Київського губернського будівельного відділу. Впродовж 12 років був головою київського відділення Товариства цивільних інженерів — від його заснування і до закриття.
Володимир Безсмертний. Проєкт прибуткового будинку Л.Максимової на вулиці Сагайдачного. Фото: Вікіпедія
Саме з ім’я цього архітектора пов’язано будівництво найважливіших промислових споруд. Серед яких — елеватор на Подолі при млині Лазаря Бродського на поштовій площі, а також казенний винний склад на Кудрявці, збудований у 1896 році. На жаль, ця унікальна пам’ятка промислової архітектури знаходиться у занедбаному стані.
Також Володимир Безсмертний спроєктував електростанції для трамвая на Набережному шосе, 2 та освітлення Андріївської вулиці.
Маєток у стилі модерн для судді Миколи Грабаря за проєктом архітектора на Лук’янівці. Фото: Вікіпедія
За його пропозицією було закладено алею Магдебурзького права (Петровську), а також проведені роботи з укріплення схилів Дніпра для подальшого будівництва фунікулера у 1902 році.
Ще одним відомим його об’єктом у Києві є невеличкий місток-віадук у створі Кудрявської вулиці при виїзді на Вознесенський узвіз (біля сучасного монастиря Святого Василя).
Окрім низки громадських об’єктів, у творчій спадщині видатного архітектора є чимало цікавих будівель, маєтків та прибуткових будинків, серед яких маєток судді Миколи Грабаря на Лук’янівці, прибутковий будинок Людмили Максимової на Сагайдачного 10/5, прибутковий будинок подружжя Андре на розі вулиць Січових стрільців та Бехтерівського провулку та інші.
Будинок Ф. Ягимовського на Гоголівській, 23 у Києві. Фото: Тетяна Асадчева
У день пам’яті відомого київського зодчого, «Вечірній Київ» згадує цікаві факти про його найвідоміше творіння — прибутковий будинок на вулиці Гоголівській, 23, відомого також за народною назвою «Будинок з котами».
Відомо, що замовником цієї незвичної архітектурної будівлі став генерал — майор Фердинанд Ягимовський, який полишив військову службу і вирішив спорудити собі у Києві власний прибутковий будинок, для забезпечення собі старості. Однак, його радість тривала недовго, адже після встановлення радянської влади будівлю націоналізували, а подальша доля першого власника невідома.
Будинок з котами на світлинах 1970-х. Фото: Олександр Ранчуков
Фото: Олександр Ранчуков
Фото: Олександр Ранчуков
Відомий києвознавець Дмитро Малаков у своїй книзі, присвяченій Володимиру Безсмертному пише, що сам Фердинанд Ягомовський мешкав на другому поверсі у найкращій шестикімнатній квартирі, що оцінювалася у 800 рублів. Така ж плата збиралася ще з квартир №2,6 та 7, решта менших вартували від 600 — до 725 рублів, в залежності від їхньої площі. Удвічі дешевшими були квартири у підвалі з вікнами у двір, а комірчина двірника коштувала 120 рублів.
Для порівняння річна оренда в інших відомих київських будинків могла сягати 1500- 2000 тисяч рублів, однією з найдорожчих вважалася 10-кімнатна квартира у прибутковому будинку Владислава Городецького на Банковій, яка оцінювалася у 3500 рублів.
Первинний проєкт В.Безсмертного дещо відрізняєтся від оригіналу. Фото: ДНАББ імені В.Заболотного
На думку києвознавців, будівля є однією з найбільш оригінальних у Києві, завдяки повній асиметричності своїх форм та загадковим скульптурним істотам.
Її стиль змішаний: модерн з елементами готики. Через те, що оздоблення будівлі було досить нехарактерним для Володимира Безсмертного, тривалий час авторство цієї споруди приписували Владиславу Городецькому.
Оглянувши цей незвичний зелений фасад, можна побачити, що невеличка готична вежа є тільки з правого боку будівлі, а балкон на останньому поверсі — з лівої. До того ж всі вікна та балкони мають різне оформлення.
Будівля є Т-подібною у плані, має 4 поверхи з боку вулиці та 5 — з боку двору.
Котик на фасаді будівлі. Фото: Тетяна Асадчева
Вона виділяється своїм незвичним декором фасаду: поміж своєрідного пластичного оздоблення містяться зображення численних химер та чоловічих маскаронів, з якими пов’язано чимало таємниць та легенд.
Центральний портал прикрашають фігури пугачів (сов), а краї великого напівкруглого вікна на першому поверсі — барельєфи котів, від яких походить поетична назва цього будинку.
Скульптури пугачів, що символізують мудрість. Фото: Тетяна Асадчева
За міською легендою, пугачі є символом мудрості, а коти охороняють затишок і добробут будинку від злих намірів чортика, фігурка якого увінчує архітектурну композицію споруди. Тому будинок з котами отримав серед киян іншу поетичну назву «Замок Чахлика».
Чортик на фасаді будівлі. фото з відкритих джерел
Дослідники архітектури стверджують, що за проєктним кресленням з архівів можна побачити, що первинний проєкт дещо відрізнявся від нинішнього: напівкругле вікно на першому поверсі праворуч спершу планувалося, як двері, а обабіч мали розміщуватися невеличкі вітрини для крамниць.
Відрізнялася також і поза котів, які спершу не сиділи, а лежали, а багатьох містичних істот: герба з грифонами, пугачів, маскаронів та чортика у першому проєкті не було.
Маскарони з блазнями на фасаді будівлі.Фото з відкритих джерел
Усі балкони та вікна у будинку різні, а на кожному поверсі є дві, різні за плануванням квартири. За свідченням мешканців, у плануванні помешкань є певні недоліки, адже деякі з кімнат надто витягнуті або мають лише одне вікно, що позначається на освітленні помешкань.
За радянських часів первинні інтер’єри були втрачені, а з автентичного декору у будинку збереглися оригінальні двері та бильця у під’їзді.
Меморіальна дошка Степанові Тимошенку, втрачена у 2016 році. Фото: Вікіпедія
Серед відомих мешканців будівлі: відомий український історик та етнограф Микола Левченко (1900-1934), який свого часу проживав у квартирі №5, а також всесвітньо відомий вчений-механік Степан Тимошенко (1878-1972), який емігрував до Сполучених Штатів у 1920-х.
У 1995 році на його честь на фасаді споруди встановили бронзову пам’ятну дошку. Автор пам’ятної дошки — скульптор Мар’ян Савельєв. На жаль, за свідченням місцевих мешканців у 2016 році вона була втрачена.
Котики, які за легендою охороняють мешканців будинку. Фото: Тетяна Асадчева
Не оминули цю незвичну споруду і в українському кінематографі. Свого часу вона потрапила до двох кінострічок «Дід лівого крайнього», знятої в 1973 році режисером Леонідом Осикою з Миколою Яковченком у головній ролі та «Прогулянки с Врубелем», знятої у 1989 році.
Сьогодні будинок з Котами є пам’яткою архітектури та історії. А його зеленоокі коти продовжують охороняти спокій та домашній затишок мешканців цього будинку.
Також читайте про Будинок з котами та інші незвичайні будівлі нашого міста, з яким пов’язані 6 містичних історій Києва.
