Старші позаштатні дослідники Центру аналізу європейської політики, журналісти-розслідувачі та співзасновники сайту Agentura Андрєй Солдатов та Іріна Бороган зауважують, що на тлі дедалі болючіших українських ударів по російській інфраструктурі кремль розширює можливості держави перебирати під контроль приватні підприємства, які, на його думку, недостатньо захищаються від дронів. Новий указ фактично перекладає частину відповідальності за протиповітряну оборону на сам бізнес і водночас створює ще один механізм посилення державного контролю над економікою. Автори вбачають у цьому відхід від попередньої моделі вибіркового перерозподілу активів на користь наближених до влади осіб і рух до більш мілітаризованої та жорстко керованої системи. Війна, паливна криза та постійні атаки на критичну інфраструктуру, на їхню думку, підштовхують режим путіна до дедалі виразніших тоталітарних практик.
кремль пройшов довгий і звивистий шлях, щоб зрештою повернутися туди, звідки починав Ленін. путін підписав указ, який дозволяє державі забирати під контроль нафтопереробні заводи, телекомунікаційні компанії та торговельні об’єкти, якщо їхні власники не забезпечують належного захисту від атак дронів. Загроза націоналізації з боку режиму, що має виразну ностальгію за радянською добою, викликає страх серед російських бізнесменів та олігархів.
Згідно з указом, майже будь-який об’єкт критичної інфраструктури, зокрема приватні підприємства, які вважаються важливими для безпеки країни та її економіки, може бути "тимчасово" переданий у державну власність на невизначений строк.
Мало хто сумнівається, що це рішення стало панічною реакцією на нещодавні українські удари дронами по нафтових об’єктах, які спричинили масштабну бензинову кризу, а також по щонайменше 21 складу компанії Wildberries – російського аналога Amazon. Ці атаки вже призвели до загибелі щонайменше 14 цивільних і спричинили масовий страх.
24 серпня, у день видання указу, бензин АІ-95 був у наявності лише на 22% російських автозаправних станцій, свідчать дані сервісу Benzonavt – платформи моніторингу паливного ринку, яка в режимі реального часу відстежує наявність бензину й дизельного пального на АЗС. Ситуація різниться залежно від регіону; найгостріший дефіцит пального – в анексованому Криму, де АІ-95 був лише на 2% заправок.
Кремль мобілізує всі доступні ресурси для захисту інфраструктури, зокрема в межах нещодавнього рішення створити мобільні вогневі групи (МВГ) під наглядом армії та ФСБ для збиття дронів. Примітно, що кремль прямо дав зрозуміти: частину таких груп мають формувати й фінансувати приватні компанії, щоб захищати власні активи.
Новий указ іде ще далі, фактично покладаючи відповідальність за захист від зовнішньої загрози на самі компанії.
Це різко суперечить усталеному впродовж століть уявленню про те, що саме держава зрештою відповідає за захист країни, її громадян і бізнесу – адже саме для цього в її розпорядженні є армія та спецслужби.
Отже, підхід кремля свідчить про його прагнення розширювати державний контроль – інструмент, до якого він, імовірно, надалі вдаватиметься дедалі частіше.
росія путіна прийшла до цього дивним шляхом. У березні 2022 року ми писали про реакцію кремля на дотримання іноземними компаніями західних санкцій і пов’язану з цим погрозу націоналізувати їхні російські активи. Дмитро Медведєв, заступник голови ради безпеки, озвучив цю ідею на третій день після початку повномасштабного вторгнення, а на початку березня її особисто підтримав путін. Уряд поспіхом підготував законопроєкт про націоналізацію, запровадивши нове поняття – "зовнішнє управління організацією". У квітні документ внесли до Думи, а в травні 2022 року ухвалили в першому читанні.
Тоді здавалося, що кремль готується наслідувати ранньобільшовицький підхід до криз: після 1917 року режим захоплював підприємства, що належали іноземцям, аби покарати Захід і водночас утримати на плаву критично важливі для росії галузі в умовах труднощів, спричинених громадянською війною та військовою диктатурою. Зрештою, комуністичний режим націоналізував компанії з іноземними акціонерами.
Однак після 2022 року сталося дещо несподіване.
До другого читання законопроєкт так і не дійшов. Натомість через рік, у квітні 2023-го, путін підписав президентський указ, який запровадив інше поняття – "тимчасове управління окремим майном"; під "окремим майном" малися на увазі активи іноземних компаній із держав, визнаних недружніми до росії.
Те, що відбулося далі, було схоже не на націоналізацію, а радше на перерозподіл активів: цінні підприємства й компанії забирали у власників, після чого вони опинялися в руках друзів, наближених осіб та охоронців путіна. Наприклад, російські підприємства французької компанії Danone передали під тимчасове управління, а зрештою вони опинилися в руках племінника глави Чечні Рамзана Кадирова.
Rolf, одна з найбільших у росії мереж автосалонів, що належала Сергію Петрову – бізнесменові, налаштованому проти кремля й нині у вигнанні в Австрії, зрештою була продана з величезною знижкою швагрові керівника служби безпеки президента (СБП) – преторіанської гвардії путіна.
Коротко кажучи, тоді путін обрав модель, за якої своїх винагороджують коштом пограбованих активів. Вона більше нагадувала поведінку африканських диктаторів 1960-1970-х років, ніж масштабний ленінський проєкт націоналізації.
Та в серпні тиск чотирьох із половиною років війни й постійних атак дронів на критичну інфраструктуру по всій країні, схоже, змушує путіна змінювати тактику й переходити до більш тоталітарного підходу.
Деякі кремлівські інсайдери наполягають, що нова політика – перебирати під контроль підприємства, які не змогли захиститися від дронів, – торкнеться лише малих і середніх компаній, яким у певний момент не залишиться іншого вибору, крім поглинання більшими корпораціями.
Таку тактику кремль уже застосовує щодо телекомунікаційної галузі країни, виходячи з припущення, що пів десятка великих загальнонаціональних операторів охочіше виконуватимуть дедалі наполегливіші вимоги посилювати цензуру та стеження, ніж тисячі місцевих операторів, розпорошених по всій країні.
Але, схоже, цього разу кремль піде далі: сама логіка ескалації та розростання війни залишає путіну дедалі менше інших варіантів, окрім перетворення росії на ще більш мілітаризовану й жорстко контрольовану економіку.
Джерело: CEPA
