Думки Що на думці у ШІ: чи дійсно штучний інтелект є штучним
Сьогодні термін "штучний інтелект" зустрічається всюди: від наукових конференцій до побутових розмов. Проте, на думку експерта з психології та підприємництва Костянтина Круглова, виникає цікаве філософське запитання: якщо ми називаємо його інтелектом, то наскільки він справді "штучний", а наскільки є продовженням людського розуму.
Костянтин Круглов Експерт з психології та підприємництва 0
Related video
Сьогодні термін "штучний інтелект" зустрічається всюди: від наукових конференцій до побутових розмов. Ми користуємося голосовими асистентами, спілкуємося з чат-ботами, читаємо тексти, створені алгоритмами, і навіть довіряємо ШІ аналіз фінансових чи медичних даних. Проте виникає цікаве філософське запитання: якщо ми називаємо його інтелектом, то наскільки він справді "штучний", а наскільки є продовженням людського розуму.
Під продовженням людського розуму я маю на увазі, чи дійсно він відображає об’єктивну реальність, або навпаки є просто дзеркалом думок, які цей штучний інтелект назбирав від інших людей. Вже є дослідження, які показують, що ШІ переймає людські моделі поведінки. Це означає, що ШІ (зокрема великі мовні моделі, LLM) відтворює когнітивні упередження, логічні помилки, стереотипи, неточності, які є характерними для людей.
Наприклад, дослідження "Bias in AI amplifies human biases (UCL)" від University College London показало, що коли люди взаємодіють з упередженими системами ШІ, ці системи можуть підсилювати вже існуючі людські упередження. Наприклад, в одному експерименті, люди, які отримували поради від упередженого ШІ, потім краще або гірше оцінювали людей на основі статі чи інших змінних — уже без участі ШІ.
Тобто звідси виникає цікаве філософське питання, що це не зовсім штучний інтелект, який сам навчається і неупереджено робить висновки, а імітація вже існуючого інтелекту людини. А людський інтелект — досить таки не штучний. ШІ дедалі більше стає продовженням людського інтелекту. Ми передаємо йому частину своїх когнітивних функцій, і тому він уже не просто "штучний об’єкт", а співучасник нашої інтелектуальної діяльності.
Основи ШІ — це математика, логіка, статистика та ймовірнісні моделі. Але ці принципи не є вигаданими: вони описують закони природи. В цьому сенсі ШІ не повністю "штучний", а лише специфічна форма прояву природних закономірностей. Існує вже достатньо давня теорія, "Логічне числення ідей, іманентних нервовій діяльності", яка вважається однією з перших, де поставлено модель нервової системи як мережу "нейронів" з логічними або математичними правилами. Вона саме і показує, що базові елементи розуміння, такi як логіка або математика, можуть бути моделями природного функціонування.
Такі висновки можуть примусити думати, що людина і машина — це майже одне і те саме, але варто зрозуміти, що ми створили щось подібне на себе, щось, кого ми б могли легко зрозуміти, і цей так званий симбіоз є закономірним продовженням еволюції цієї технології.
Але варто зазначити, що сучасні системи ШІ імітують поведінку людини, але не відчувають емоцій і не мають самосвідомості. Це означає, що їхній "інтелект" радше функціональний, а не внутрішній чи екзистенційний.
Окрім того, постає етичне питання: якщо ШІ відображає людські упередження та стереотипи, то чи несе він сам відповідальність за свої дії, чи все ж таки її слід покладати на людей, які його створюють і навчають? У цьому сенсі "штучність" стає не стільки технічним терміном, скільки соціально-філософським. Адже ми не можемо відокремити алгоритми від контексту, в якому вони з’явилися, та від суспільства, яке вони віддзеркалюють. Це ще раз підтверджує думку, що штучний інтелект є продовженням людського світу і цінностей, а не автономною і незалежною формою розуму.
Але велика проблема в тому, що ми не можемо остаточно сказати, хто відповідальний за рішення, які видає ШІ, як ми можемо це вирішити при конфлікті з реальною людиною. Тобто, ШІ може назбирати небезпечних думок, а ми своєю чергою навіть не будемо знати, хто за ними стоїть і хто несе відповідальність. Тому тут варто ще раз наголосити на тому, що ШІ не знає абсолютної істини, і за потреби краще звертатися до реальних спеціалістів, які можуть допомогти по конкретним вузьким питанням.
Водночас варто зважати й на перспективу. Розвиток ШІ може призвести до створення систем, які поступово виходитимуть за межі простої імітації людини.
Можливо, з часом ми отримаємо моделі, здатні формувати нові знання чи логіку, які не були б безпосередньо успадковані від людського мислення. Тоді питання "чи є ШІ справді штучним" набуде нового звучання. Ми зможемо говорити не лише про відображення людського інтелекту, а й про формування зовсім нової, раніше невідомої форми інтелекту.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо Щоденне тренування мозку: 7 нейробіологічних порад для сучасного лідера 
